В парку культури і відпочинку “Металург” кінця 1940-х - початку 1950-х

На світлині (з архіву сім'ї Кулєшових): Парк культури і відпочинку “Металург” кінця 1940-х. - початку 1950-х. На місці цього монументу тепер розташований пам'ятник загиблим на другій світовій робітникам заводу ім. Фрунзе. Старий пам'ятник звався в народі “Гаврилою”. Час від часу кінцівки, навіть найінтимніші, його оголеної гіпсової фігури відбивали місцеві хулігани. А перед революційними святами богоборцеві “Гаврилі” їх відновлював місцевий скульптор Микола Лєвченко.

Кінець 1970-х. Демонстрація на площі Перемоги

З середини 1970-х, коли вже був сформований архітектурний ансамбль площі Перемоги, святкові демонстрації почали проходити на проспекті Ломоносова. Мешканці верхніх поверхів будинків по цій площі отримали чудову можливість спостерігати за міськими святами, а при бажанні робити чудові фотознімки.

1976 рік. Юнак стоїть перед новозбудованим будинком УЗПІ

В родинному архіві сім‘ї Нарожних збереглося кілька світлин, які мають неабияке історичне значення.

Фотографував Леонід Васильович, викладач трудового навчання і креслення ЗОШ №7 в 1950-1970-х роках. З перебігом часу, цілком приватні світлини можуть перетворитися на історичні документи, які зберігають краєвиди нашого міста такими, якими  вони були багато років тому. 

Відновлена в 1944 році доменна піч №1 на заводі ім. Фрунзе

На світлині І. Юшко: Відновлена в 1944 році доменна піч №1 на заводі ім. Фрунзе.

Відступаючи у вересні 1943 року з Костянтинівки, гітлерівські окупанти намагались знищити всі виробничі потужності міста. На металургійному заводі імені Фрунзе була підірвана доменна піч №1, на ній були висаджені в повітря каупери, димар, турбоповітродувка, все допоміжне обладнання.

Вже 7 вересня, наступного дня після визволення міста, нарком чорної металургії СРСР І.Ф. Тевосян видав наказ «Про відновлення  діяльності заводу імені Фрунзе».

Кінотеатр ім. В.І.Леніна. Травень, 1970 р.

Як на мене, це фото кінотеатру ім. В.І.Леніна, травня 1970 року, - унікальне. Унікальним його робить ідеологічно виважене в дусі марксизма-ленінізма оформлення фасаду. Тут є і нагадування про сторічний ювілей вождя 1870-1970 з великим портретом його по центру.

А заклик “Вперёд к коммунизму!», навіть не можу сказати, сприймався він в 1970 році як анекдот, чи це сталося пізніше?

Станція Костянтинівка сто років тому

Так виглядала станція Костянтинівка десь років сто тому. До 1932 року міста Костянтинівки не було, але була з 1869 року станція Костянтинівка, скорочено — ст., як ми бачимо на цій світлині. Вона, як і ще кілька подібних дореволюційних поштових карток, з’явилася в інтернетовій мережі.

Випробовуння нового надміцного скла. Травень 1935 року

Травень 1935 року. Випробовується нове високоміцне скло для автомобільної і авіаційної промисловості. Бачимо, як скляний лист товщиною у 7 мм витримує вагу невеличкого трактора. Цех по випуску високоміцного скла був побудований у 1937 році.

Цікаво, що випробування принципово нової для радянської індустрії продукції йде на тлі нового цеху вертикального витягування скла, який був запущений у 1932 році.

Середина 1990-х. Цех миш'якових з'єднань хімічного заводу

На фото: цех миш'якових з'єднань хімічного заводу. Світлина середини 1990-х. Але сам будинок був збудований у 1914 році. Будівля одноповерхова, цегляна, прямокутна у плані, дещо витягнута. На світлині бачимо арочні перекриття вікон, ненабагато виступаючі зі стін пілястри. Двоскатний дах. Торцеві фасади мають щипцеве завершення (фронтон не має карнизу). У середині приміщення мають кесонні стелі, підлога має протикислотне покриття.

Цех №1 заводу "Автоскло", 1996 рік

На фото: цех №1 заводу “Автоскло”. До війни — найбільший з 1.500-ма робітниками, найважливіший. В 1932 році, вперше у СРСР на заводі навчились виробляти скло тріплекс. Воно, розбиваючись, не давало осколків. Розширення номенклатури виробництва призвело до перейменування заводу з “Техдзеркалскло”в “Автоскло-25” у 1934 році. Цех було побудовано у 1935 році. Під час німецької окупації на території цеха ремонтувалась німецька авто і бронетехніка. Там же в підвалах утримувалася  деяка кількість радянських військовополонених, допоміжний персонал при ремонтних роботах.